Пам'ятні місця міста Рівного пов'язані з ім'ям Тараса Шевченка (довідка) - 4 Січня 2014 - Централізована бібліотечна система міста Рівне
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 0
Гостей: 0
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » 2014 » Січень » 4 » Пам'ятні місця міста Рівного пов'язані з ім'ям Тараса Шевченка (довідка)
14:04
Пам'ятні місця міста Рівного пов'язані з ім'ям Тараса Шевченка (довідка)
Пам'ятні місця міста Рівного пов'язані

з ім'ям Тараса Шевченка


Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

 



Парк ім. Тараса Шевченка

Рівненський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка – пам’ятник садово-паркового мистецтва державного значення, розташований у центрі міста Рівне.

Про необхідність створення у Рівному загальнодоступного парку говорили ще задовго до встановлення у місті радянської влади. Сад-парк Любомирського на «Гірці» не відповідав цим потребам через невелику площу. Територія колишнього палацово-паркового ансамблю у районі вулиці Замкової була заболоченою і потребувала значних коштів на благоустрій. Довести її до ладу спромоглися аж у середині 70-х. У 30-ті роки ХХ століття на відведених власником міста князем Любомирським землях у районі Грабника було створено міський Парк імені польського президента Мостицького, але й він був замалим для міста. Щоправда, цей парк, у радянські часи перейменований у Парк імені Хрущова, функціонував до середини 60-х років минулого століття.

У 1939 році, коли в місті встановили радянську владу, одним з перших її рішень (жовтень 1939-го) було рішення про створення на території колишнього фільварку «Гірка» міського парку культури та відпочинку. А в 1940 році з нагоди 125-річчя з Дня народження Тараса Шевченка парку присвоєно його ім’я. Як йшлося у постанові Ровенської міської ради від 5.01.1940 року «Про перейменування назв вулиць і парків м. Ровно», «зважаючи на численні прохання трудящих, перейменувати парк Любомирського на Парк імені Тараса Шевченка».

Навесні 1941-го у зв’язку із 80-річчям з дня смерті Тараса Шевченка в парку було встановлено перший пам’ятник Великому Кобзареві.

У 1947 році площа парку збільшилася до 11 гектарів.

Із розваг на початку 60-х на території парку діяли планетарій, стрілецький тир, кімната сміху, читальна і телевізійна зала, танцювальний майданчик, літні театр та ресторан.

Шістдесяті роки відзначилися черговим етапом благоустрою території центрального міського парку. Насамперед, було ще розширено його межі – до сучасних. За документами міського виконавчого комітету, у 1966 році площа парку становила 33 гектари.

На території парку росте понад 150 видів дерев та кущів, багато з яких відносяться до цінних, рідкісних та екзотичних: північно-американські (ялина Енгельманна, сосна Веймутова, катальпа бігнонієвидна, клен, дуб червоний), далекосхідні (бархат амурський), південно-європейські (форзиція європейська, каштан їстівний, самшит вічнозелений), види з Китаю та Японії, Середньої Азії (біота східна, магнолія Суланжа, айлант високий, айва японська).

В 1977-1984 рр. проводилася реконструкція парку, в результаті чого він поповнився новими видами. Був створений каскад басейнів з фонтанами, оточеними вербами. Всього в парку нараховується близько 5 540 дерев і 14 200 кущів, навесні 2000 р. було посаджено 670 дерев (ялини, сосни, туї, берези, липи, клени) та 50 кущів. У цей час парк імені Тараса Шевченка займає 32 га і має 5 зон: тихого відпочинку, активного відпочинку, видовищних споруд, спортивний та дитячий сектор.

 

Меморіальний знак на честь 150-річчя виходу з друку

першого видання «Кобзаря» Т.Шевченка

«Кобзар» – назва збірки поетичних творів Тараса Шевченка.

В наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії.

Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.

Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей починав підписуватись «Кобзар Дармограй».

9 березня 1990 р. в обласному центрі на майдані ім. В. Короленка було  встановлено меморіальний знак на честь 150-річчя виходу з друку першого видання «Кобзаря» Т.Шевченка.

Погруддя Тараса Шевченка

Погруддя великого українського поета і мислителя Тараса Шевченка було відкрито у 1939 році. Реконструйовано його згідно з рішенням міської Ради № 57 від 4 липня 1963 року у зв'язку із 150-річчям від дня народження поета. Автори реконструкції — скульптор Г. Шульман та архітектор В. Герасименко. На високому постаменті, облицьованому темно-сірим гранітом розміщений бюст поета. Поряд на гранітній стелі – барельєфні зображення героїв його безсмертних творів (Кобзаря з кобзою). З правого боку викарбований напис:

«І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на Землі.»

Також було побудовано горизонтальну стелу та змінено постамент, який розміщено на площадці з червоного граніту. До неї примикає еліпсоподібної форми бетонний басейн, облицьований у верхній частині річковою галькою. Весь комплекс займає територію 24 кв.м.


Меморіальна дошка

У березні 1998 році на будинку № 45, що на вулиці Тараса Шевченка, було встановлено меморіальну дошку, яка була викрадена, а поновлена у 2002 р.


Вулиця ім. Тараса Шевченка

Вулиця Тараса Шевченка… В багатьох селах і містах по Україні знайдеш вулиці з цим славетним ім'ям. І не обов’язково всім їм бути просторими, з новобудовами. Вулиця з ім’ям великого Кобзаря може бути от хоча б і такою, як у нашому місті – тихою, затишною, віддаленою від гомінкого центру.

Сучасна вулиця Шевченка – одна з найстаріших в нашому місті. В писемних джерелах з історії Рівного ще у 1629 р. серед десяти головних вулиць міста згадується іі вона, під назвою Супонівська, або Омелянівська. Саме по ній проходив шлях до села Омеляни ще в ті часи, коли ця місцевість не входила в межі міста. А оскільки мешкали там переважно селяни, то їх устрій життя зберегли і ті городяни, що жили в ній пізніше.

За складом населення Рівне в минулі століття було неоднорідним. Тут жили українці, поляки, євреї, росіяни, чехи, німці. По вулиці Омелянівській селилися переважно українці. Цю вулицю, як жодну іншу в Рівному, уславили її мешканці.

Так, ще в роки визвольної боротьби українців проти польської шляхти під керівництвом Богдана Хмельницького, в місті було створено два повстанські загони. Один з них, в 60 чоловік, створили саме жителі вулиці Омеляніської. Його очолили лісник Гунько Калинічен та хорунжий Гайдук.

Але не лише своїми героїчними мешканцями може пишатися вулиця. Так вже сталося: із архітектурних пам’яток XVIII-XIX століть в нашому місті майже нічого не вціліло. Лише Свято-Успенська церква (народна назва Омелянівська) пережила всі незгоди, воєнні лихоліття, різні  влади та стоїть і дотепер. Вона на сьогодні – найдревніший храм нашого міста, пам’ятка української дерев’яної архітектури, збудована без жодного гвіздка в 1756 році.

Не лише природні біди і військові дії загрожували їй. В 60-і роки вже нашого століття, коли неподалік від храму планувалось закласти нову споруду для партійних органів, міська влада планувала знести церкву. І тут на захист святині стали в першу чергу старожили. Григорій Лукашевич, один із мешканців вулиці, збирав підписи людей, які просили зберегти церкву від поруйнування. Чи це подіяло, а чи схаменулись самі можновладці, але Свято-Успенська церква вціліла, щоправда, затиснена з одного боку новобудовами.

Знову ж таки, саме мешканцям цієї вулиці ми повинні завдячувати і тим, що вулиця названа на честь Тараса Григоровича Шевченка. Вже згадуваний нами Григорій Лукашевич за польських часів (в середині 30-х років ХХ століття) будучи міським радником магістрату, своїм авторитетом, наполегливістю добився від влади, що вулиця Сільська була перейменована на вулицю Шевченка. З великим небажанням, під тиском громадськості польська міська влада дала-таки згоду на перейменування.

Звичайно, вулиця дуже змінилася за останнє століття. В свій час прокладений проспект Миру перерізав вулицю. Та її частина, яка прилягає до міського ринку, майже втратила своє обличчя. Не завжди трапляється так, щоб люди піклувалися не лише про своє власне житло, але й про вулицю, на якій вовни живуть. І жителі вулиці Т. Шевченка в цьому можуть служити прикладом. Як вулиця не могла існувати без своїх мешканців, так і сьогоднішні старожили не мислять себе без її історії.


Пам’ятник

Знаковим для міста Рівне є пам'ятник видатному синові України Тарасу Шевченку. Ідея створення пам'ятника виношувалась давно. З ініціативи товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка було оголошено конкурс на кращий проект пам'ятника та проведено п'ять турів. У ньому взяли участь, як відомі скульптори, так і початківці: Василь Джабрайлов, Михайло Йориш, Олександр Данилов, Петро Подолець, Володимир Стасюк, Олександр Євтушенко, Володимир Пєтухов, Микола Сівак та ін.

Кращою була визнана модель і затверджений проект пам'ятника Т.Шевченку, авторами якого є скульптори П.Подолець, В.Стасюк та архітектор В.Ковальчук. Проект пам'ятника постійно вдосконалювався. Потрібно було створити монументальний об'ємно-просторовий синтез, який не лише органічно доповнював би центральну площу міста, але й зав'язував її в один цільовий ансамбль. До 1996 року було виконано модель пам'ятника, який затверджено художньою радою Львівської кераміко-скульптурної фабрики. Зважаючи на рекомендацію академіка Емануїла Миська, спорудити пам'ятник було вирішено на центральній площі міста - майдані Незалежності. Виконувався пам'ятник на кераміко-скульптурній фабриці Львівської спілки художників на кошти товариства "Просвіта", партії "Народний Рух". Пізніше до фінансування приєдналось близько ста громадських організацій, а чергова сесія обласної Ради ухвалила виділити на ці цілі 250 тис. грн.. Благоустроєм площі займалася мерія міста. На відлиття пам'ятника в бронзі було витрачено 5 тонн матеріалу. Всередині нього знаходиться особлива металева конструкція, яка скріплює весь монумент, втримує його окремі маси, робить всю споруду особливо міцною. Для постаменту використано граніт Токовського кар'єру (Дніпропетровщина), який має приємний темно-малиновий відтінок. Автори створили пам'ятник, наповнений особливим ідейним змістом: змістом національної самосвідомості, незалежності, звільнення, проповідником яких був Тарас Шевченко.

Великий Тарас зображений у русі: він іде, він немов звертається до поколінь з особливим зверненням, немов би веде мову-заклик про братерство, єдність, любов. І його мова є надзвичайно зрозумілою і привабливою, і вся його постать випромінює особливу енергію, яка притягує, яка змушує зупинитись, задуматись... Пам'ятник Тарасу Шевченку в місті Рівне створений на кращих традиціях вітчизняного мистецтва, що відповідає завданням і вимогам до монументальних пам'яток такого типу. Він став окрасою і своєрідним символом міста.

Пам'ятник було відкрито 22 травня 1999 року. Саме цього дня 138 років тому прах Шевченка, за його заповітом, було перевезено з Санкт-Петербурга до Канева.


Пам’ятний знак на честь Тараса Григоровича Шевченка

Пам’ятний знак на честь Тараса Григоровича Шевченка відкрито в Басовому Куті 10 жовтня 1999 року. Кошти на встановлення знаку зібрали щирі патріоти України та шанувальники великого Кобзаря – жителі Басового Кута.


Рівненське міське об'єднання товариства

«Просвіта» імені Тараса Шевченка


Культурно-просвітницька організація «Просвіта» на Рівненщині була створена у листопаді 1917 року. Фундаторами її були поважні люди: адвокат Федір Сумневич, сенатор Олександр Карпинський, Антін Контржинський, брати Бичківські та ін.

Перший період діяльності «Просвіти» (1917-1939) на Рівненщині припадає на час польської окупації. В умовах польського гноблення вона створила сотні хат-читалень, гуртків, рільничих об’єднань, хорів, відкривала українські школи, дитячі садки. Пробуджуючи національну свідомість, захищаючи мову, культуру українського народу, «Просвіта» організовувала курси для вихователів дитячих садків, диригентів, режисерів, керівників кооперативів, молодіжних спілок. Вона дбала про спортивний гарт молоді, а ще більше – про духовні зростання, християнську мораль, оголосила бій пиятиці та тютюнопалінню.

Другий період діяльності «Просвіти» (1942-1943рр.) – під час німецької окупації, коли було відновлено 22 філії у Дубні, Корці, Гощі, Здолбунові, Острозі, Бережному, та по селах, де запрацювали гуртки, хори, кооперативи, клуби, читальні, видавництва. Головою «Просвіти» став професор Неофіт Кибалюк, активно підтримували діяльність «Просвіти» Степан Скрипник, Улас Самчук, Олена Теліга, Іван Тиктор. Вечори, присвячені Миколі Лисенку, Тарасові Шевченку, виставки народних ремесел збирали великі маси людей і мали позитивний вплив. З приходом радянської влади були закриті читальні, ліквідовані книгозбірні, а просвітянські активісти – репресовані. Багато діячів зникли безслідно.

Третій період відродження «Просвіти» припадає на наше покоління, він розпочався із створення товариства шанувальників української мови у 1988 році та збору підписів на захист української мови як державної.

«Просвіту» у різні роки очолювали Василь Червоній, Михайло Назарук, Святослав Мельничук, Борис Степанишин, Володимир Ковтунець, Петро Кульчинський, Любомир Гладун, Іван Кузьмюк.

З 1992 року прийнята почесна назва «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Велику увагу «Просвіта» приділяє національно-патріотичному вихованню молоді. «Просвіта» діє спільно з освітою та культурою у здійсненні цієї важливої роботи.

Своїм найважливішим завданням «Просвіта» і надалі вважає захист української мови та культури, розвиток книгодрукування, піднесення духовності життя, християнської моралі, виховання молоді у національно-патріотичному дусі.

Сайт об'єднання - http://prosvita-rivne.org.ua/

 


Використана література

Бурченя В. Вшанування Кобзаря: Пам'ятник Т. Шевченку в Басовому Куті (м. Рівне) / В. Бурченя // Волинь. - 1999. - 15 жовт.

Вулиця Омелянівська (суч. Т.Шевченка) // Вулицями старого міста / О. П. Прищепа. – Рівне, 1997. – С. 64-66.

Галинко Б. Іменем Просвіти : [Про відкриття анотац. дошки, яка повідомляє, що площу названо майданом Просвіти на честь членів рівн. Просвіти] / Б. Галинко // Вісті Рівненщини. - 1996. - 4 верес.

Гладунова Є. Шевченкіана Рівненського міського товариства "Просвіта" : [пошанування пам'яті Т. Шевченка та популяризація його творчості Рівненським міським товариством "Просвіта" ім. Тараса Шевченка] / Є. Гладунова // Сім днів. - 2010. - № 9 (5 берез.). - С. 14.

Данильчук Г. Вулиця Т. Шевченка - одна із найстаріших у Рівному : [буклет] / Г. Данильчук. - Рівне, 2011.

Іменем Кобзаря [Електронний ресурс] // Вулиці Рівного. – Режим  доступу: http://streets.rv.ua/article/a-10-1.html. – Заголовок з екрану.

Калько С. Сентиментальна прогулянка рівненським парком : краєзнавчі нариси з історії парку імені Тараса Шевченка / С. Калько. – Рівне, 2010. – 88 с.

Меморіальна дошка Т. Г. Шевченка // Пащук І. Меморіальні дошки у Рівному. - Рівне, 2008. - С. 63-64.

Пам'ятний знак на честь 150-річчя від дня виходу у світ «Кобзаря» Тараса Шевченка [електронний ресурс] // Geoinformation. – Режим доступу: http://geo.viaregia.org/testbed/index.pl?rm=obj&objid=12904. – Заголовок з екрану.

Пам’ятник Тарасу Шевченку // В пам’ятниках історії і долі : бібліограф. розвідка / РОБЮ. – Вип. 1. – Рівне, 2004. – С. 2-4.

Парк імені Тараса Шевченка (Рівне) [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Парк_імені_Тараса_Шевченка_(Рівне). – Заголовок з екрану.

Пащук І. Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Рівному : [вірш] / І. Пащук // Демократична Рівненщина. - 2002. - 8 берез.

Погруддя Т. Г. Шевченку [в парку відпочинку ім. Т. Шевченка] // В пам'ятниках історії і долі : бібліогр. розвідка / РДОБЮ. - Вип. 1. - Рівне, 2004. - С. 5-6.

«Просвіта» і просвітяни : історико-публіцистичні нариси. – Рівне: Волинські обереги, 2003. – 96 с.

Пащук І. Меморіальні дошки у Рівному: історико-краєзнавчий довідник / І. Пащук. – Рівне: Рівненська друкарня, 2008. – 75 с.

Слабошпицький М. «Просвіта» просвітлює душі: до 114-річчя «Просвіти» ім. Т. Г. Шевченка // М. Слабошпицький // Літературна Україна. – 2012. - № 49. – С. 7

Тищенко О. Іменем Кобзаря... [названа вулиця в м. Рівне] / О. Тищенко // VIP. - 2005. - С. 8-9.

Цимбалюк Є. На показ виставили вулицю [Шевченка] із найстарішим храмом : [у обл. краєзн. музеї відбулася виставка однієї вулиці] / Є. Цимбалюк // Вільне слово. - 2011. - 15 берез. - С. 8.
Категорія: До 200-річчя Т. Шевченка | Переглядів: 663 | Додав: admin | Теги: погруддя, парк, Тарас Шевченко, вулиця, Пам'ятні місця міста Рівного | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Добавление комментария
к материалу
Код *:
Добавить комментарий

В бібліотеках



Приєднуйтеся!


Ми в соціальних мережах







Тарас Шевченко

2014 рік - рік Тараса Шевченка

Шевченко і Рівне
Календар
«  Січень 2014  »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
Друзі сайта








Copyright MyCorp © 2014
Хостинг від uCoz