Свято-Успенська церква - 28 Квітня 2014 - Централізована бібліотечна система міста Рівне
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 0
Гостей: 0
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » 2014 » Квітень » 28 » Свято-Успенська церква
15:50
Свято-Успенська церква

Свято-Успенська церква

Найстаріша культова споруда Рівного, пам’ятка української дерев’яної архітектури. Датується по надпису, який зберігся на західній двері. На сьогодні церква є унікальним явищем в архітектурі нашого міста: по-перше, вона являє собою справді оригінальну пам’ятку давнього народного зодчества на Волині, по-друге, Успенська церква – один із кількох об’єктів старовини, що, майже не ушкоджені часом, збереглися у Рівному. У давнину церква мала назву Омелянівська, бо через неї проходив шлях до нинішнього села Велика Омеляна неподалік Рівного. Побудована на гроші парафіян. Документи про те, хто був фундатором будівництва церкви і чи була у неї попередниця не збереглись.

Про її найдавніший період мало відомо, проте церква, мабуть, була осередком українсько-православних традицій. Про це свідчить зокрема той факт, що сюди передавалися на збереження переховані давні реліквії, наприклад, рукописне Євангеліє 1634 року.

У 1709 році новозбудована церква була унітською. У 1795 році внаслідок третього поділу Польщі вся Волинь опинилась у складі Росії, уряд якої закликав місцеве населення повернутись до віри предків – православ’я. Перші письмові згадки про Успенську церкву, що збереглися у державному архіві, датуються 1798 роком. За відомістю Житомирської єпархії Волинської губернії в архіві збереглися три документи, датовані 1806 роком: на заснування храму, освячення та дарчий лист на землю. Важливим документом є історичний опис церкви, складений в 1806 році священиком Симеоном Федоровичем з участю дяка Данила Гуриненка і представників парафії – Григорія Голуба, Євфстафія Симонина, Петра Шведа та Якова Столярця.

Церква освячена 1756 року.

У 60-х роках минулого століття радянська влада планувала знести храм. Врятували церкву мешканці вулиці Шевченка.

Архітектурні особливості

За поданням М. Теодоровича церква дерев’яна, але зведена на кам’яному фундаменті. Збудована без жодного металевого гвіздка.

Церква – з трьох зрубів однакової висоти, одноглава, з восьмигранною середньою частиною і п’ятигранною апсидою (виступ для вівтаря).

Двоярусна дзвіниця увінчана восьмигранним шатром, на верхній точці якого – крупне «яблуко» з хрестом.

За даними опису розміри храму : в довжину 30 ліктів, в ширину – 14, а в висоту – майже 34 (тодішній лікоть, який вживався у нашій місцевості, становив 47,6 см). Храм був покритий гонтою, мав один купол, покритий бляхою. На церкві було три залізні хрести, 14 заґратованих вікон і двоє дверей. Церковне подвір’я було оточене парканом із соснових дощок і сягало в довжину 80, а в ширину – 49 аршин (аршин – 71,1 см). На ньому була розташована дерев’яна дзвіниця на дубових підвалинах розміром 10х10 ліктів і висотою 23 лікті з одними окованими дверима. На дзвіниці було 5 дзвонів. Найбільший відлитий у 1797 році. З одного боку на ньому було зображення розп’яття Ісуса Христа, з другого – зображення Божої Матері. Важив цей дзвін 250 ок. (око – 1,3 кг). Решта дзвонів були без зображень. Другий дзвін було відлито у 1666 р. вагою 100 ок., третій – у 1731 р. важив 20 ок., четвертий (1805 р.) – 10 ок. І останній (1688 р.) – 5 ок.

Також церкві була надана земля. У 1798 році вказана площа цієї землі – 24 дні оранки.

Інтер’єр церкви 1806 року: дерев’яний іконостас виготовлений у 1784 р. невідомим майстром у Санкт-Петербурзі у стилі бароко з елементами різьби та розпису іконописними золотими та срібними фарбами. З правого боку іконостасу знаходився кіот з іконою Спасителя, прикрашений срібною короною. Поряд – ікона архістратига Михаїла з невеличкою срібною короною. З лівого боку іконостасу розташована ікона Божої Матері. На ній срібна корона і завісочка. Поряд – ікона апостолів Петра і Павла в срібних коронах. Тут же в кіоті ікона святителя Миколая з короною і срібною звіздою з двома шовковими завісками. Увесь іконостас на піст закривався окремими страсними іконами. У вівтаря на горному місці в невеликому кіоті висіла ікона Успіння Богородиці. Згадані при деяких іконах прикраси залишилися у спадок від греко-католицького підпорядкування церкви. У центрі вівтаря стояв престол, різьблений і розмальований. Його розміри: в довжину – 2 лікті, в ширину – 2 лікті, висоту – більше 2-х ліктів.

Крім іконостасу, інших ікон на стінах церкви не було, лише біля кліроса на аналогії стояла стара храмова ікона. Також були, але не сказано де, розміщені дві невеличкі ікони на кипарисових дошках – Богоматері і святого Миколая. Найстаріша ікона датована 1790 роком збереглася донині. Є у церкві й інші старовинні ікони, однак, зі слів отця Бориса, чи вони належали саме цій церкві, достеменно невідомо. Бо колись за радянських часів, коли закривали храми у Рівному та околицях, ікони з них звозили до Свято-Успенського храму, як до одного з небагатьох діючих.

Стіни церкви не було розписано. Для священика в церкві було 9 риз різних кольорів із різних тканин.

Крім того в описі були і інші церковні речі, необхідні для богослужіння: священні сосуди, хрести, підсвічники. В описі згадуються богослужбові книги, якими володіла Успенська церква. У цьому переліку відсутня важлива деталь – рік видання. Проте вказується розмір кожної книги (десть, чверть, осьмух), її оправа (шкіра, оксамит). Переважно книги почаївського видання.

У бабинці (приділі) церкви збереглася цікава деталь – «ланцюг підвалин моральних» - невеличкий ланцюжок, до якого в XVIII столітті приковували нечестивих прихожан прилюдно для спокути своїх гріхів перед общиною, і як наука іншим.

У 2000 році на церковному подвір’ї була побудована каплиця на честь Різдва Христового.

У 2003 році для потреб церкви був побудований новий церковний двоповерховий будинок, в якому в холодну пору року відправляються молебні, звершуються хрещення, проводяться заняття недільної школи.

До 250-річчя храму, яке відзначали у 2006 році, були зроблені ремонтно-реставраційні роботи : встановлена нова оригінальна металева огорожа, внутрішні стіни оббито водостійкою фанерою, покладено паркет з гідроізоляцією, бо попередню підлогу поклали ще у 1930 році, замінена електропроводка, проведено газ і опалення. Церкву пофарбували зовні і покрили новою бляхою.

Свято-Успенська церква із дзвіницею 1979 року отримали статус пам’ятки архітектури національного значення.

За народним переказом, в церкві молився і отримав благословення Іван Гонта, один з керівників національно-визвольного повстання у Правобережній Україні.

У 2001 році на подвір’ї церкви, поряд із дзвіницею, встановлено пам’ятний знак, що увічнив одного з настоятелів цього храму, фундатора народного цілительства у нашому краї, Почесного громадянина міста Рівного Михайла Андрійовича Носаля (1886-1850 рр.). М. Носаль з 1935 по 1950 рр. був протоієреєм Свято-Успенської церкви.

Література

Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 2. Уезды Ровенский, Острожский, Дубенский / Н. И. Теодорович . – Почаев, 1889. – С. 460.

Бабінець А. На честь Богородиці Сина Божого / А. Бабінець : [про Свято-Успенську церкву в Рівному] // Літопис Заходу. – 2012. – №9(1 берез.). – С. 1,3,16.

Бабінець А. «Ця церква дуже благодатна» / А. Бабінець // Вільне слово. – 2012. – №64(28 серп.). – С. 7.

Гордіюк В. Свято-Успенський парафіяльний храм м. Рівне: сторінки історії / В. Гордіюк // Наукові записки. – Рівне, 2008. – Вип. 6. – С. 118-124.

Данильчук Г. Добрий слід на землі : [про протоієрея Михайла Носаля (1886-1950рр.), настоятеля Свято-Успенської церкви у 1935-1950 рр.] / Г. Данильчук // Сім днів. – 2006. – №14(7 квіт.). – С. 9.

Данильчук Г. Слуга церкви : про протоієрея О. Грогуля, найстарішого слугу Свято-Успенської церкви] / Г. Данильчук // Сім днів. – 2013. – №8(21 лют.). – С. 11.

Завада В. Успенська церква [в Рівному] : (із кн. «Дерев’яні храми Полісся», С. 78-79) / В. Завада // Войтович В. М. Пересопниця. Рівненський край: історія та культура / В. М. Войтович. – Рівне, 2011. – С. 261.

Каневська В. Святині Рівного : [Свято-Успенській церкві] – 250 років / В. Каневська // Вільне слово. – 2006. – №66(23 серп.). – С. 3.

Логвинчук Б. Успенській церкві міста Рівне – 250 років : (із зб. «Рівненська єпархія», 2006. – С. 104-107) / протоієрей Б. Логвинчук // Войтович В. М. Пересопниця. Рівненський край: історія та культура / В. М. Войтович. – Рівне, 2011. – С. 261-265.

Матвіїв А. Як гайдамак Гонта від радянської влади церкву врятував : найдавнішій рівненькій культовій будівлі [Свято-Успенській церкві] виповнилось 250 років / А. Матвіїв // Рівне Експрес. – 2006. – №35(31 верес.). – С. 6.

Новак Г. Успенська церква / Г. Новак // Сім днів. – 2001. – 3 серп. – С. 11.

Пащук І. Церква на вулиці Тараса Шевченка [у Рівному] / І. Пащук // Слово і час : Рівнен. міськрайон. тижневик. – Рівне, 2003. – №41(10 жовт.). – С. 8.

Свято-Успенська церква в Рівному // Прищепа О. Вулицями старого міста : топонім. дослідж. з історії Рівного / О. Прищепа. – Рівне, 1997. – С. 65-66.

Успенская церква и колокольня, 1756 г. (ул. Шевченка, 13) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : иллюстр. справ.-каталог : в 4 т. – Т. 3. – К., 1983. – С. 300.

Успенська церква // Поліщук Я. О. Рівне. Мандрівка крізь віки: нариси історії міста / Я. О. Поліщук. – Рівне, 2009. – С. 70-71.

Церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці : [малюнок] / Войтович В. Храм : пам’ятки церковної архітектури міста Рівного та його околиць / В. Войтович. – Рівне, 1995. – С. 15.

Церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці // Лисиця А. В. Місто Рівне. Сторінки історії / А. В. Лисиця. – Рівне, 2008. – С. 147-149.

Категорія: Святині Рівного | Переглядів: 308 | Додав: admin | Теги: Рівне, Свято-Успенська церква | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
В бібліотеках



Приєднуйтеся!


Ми в соціальних мережах







Шевченко і Рівне
Календар
«  Квітень 2014  »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30
Друзі сайта








Copyright MyCorp © 2015
Хостинг від uCoz